Этнографический блог о народах и странах мира их истории и культуре

Самые интересные заметки

РЕКЛАМА



Зміни чисельності та територіального розселення російської етнічної меншини.
Этнография - История Украины

Зміни чисельності та територіального розселення російської етнічної меншини.

Зміни чисельності росіян. Найбільшою за чисельністю етнічною меншиною в Україні протягом 1959-1989pp. залишалися росіяни. За досліджуваний період відбувалось досить інтенсивне зростання їхньої чисельності. Так, якщо у 1959 році в Україні налічувалось 7 млн. 090,8 тис. етнічних росіян, то у 1989 році — вже 11 млн. 355,6 тис. осіб. Отже, за тридцять років їхнє число зросло на 4 млн. 264,8 тис. осіб або на 60,14%. Темпи зростання чисельності росіян значно переважало темпи приросту всього населення України — 22,89%, а також українців — 16,36%.

Спостерігалися значні часові відмінності в масштабах зростання числа росіян. Якщо взяти приріст чисельності росіян за тридцять років за 100%, то на перший період припадає 47,73% (2 млн. 035,5 тис. осіб), на другий період — 31,54% (1 млн. 345,3 тис. осіб), а на третій період — 20,73% (884,0 тис. осіб). Отже, хоча темпи приросту чисельності етнічної меншини поступово знижувались, але продовжували залишатись доволі значними, суттєво вищими за темпи приросту корінної нації. Зокрема, за перший період чисельність росіян збільшилася на 28,71%, а українців — на 9,72%, за другий період, відповідно, на 14,74% та 3,42%, за третій період — на 8,44% та 2,54%. До того ж, варто наголосити на тому, що в 70-ті pp. збільшення чисельності росіян перевищувало приріст українців не лише у відносних, а й навіть і в абсолютних показниках. Так, для порівняння, за другий період (1970- 1979pp.) чисельність росіян зросла на 1 млн. 345,3 тис. осіб, а українців — лише на 1 млн. 205,3 тис. осіб.

Вивчення та аналіз статистичних матеріалів свідчать про значні територіальні відмінності в динаміці чисельності росіян. За досліджуваний період (1959-1989pp.) найбільш високі темпи їхнього приросту були у Південному регіоні — 82,24%, перш за все за рахунок інтенсивного заселення росіянами Криму. Це було вдвічі більше за темпи приросту чисельності українців у цьому регіоні — 38,72%.

Відносно меншими, порівняно з Південним, були темпи приросту чисельності росіян у Південно-Західному (56,53%) та в Донецько-Придніпровському (53,17%) регіонах, де темпи приросту українців були ще меншими, відповідно, 15,85% та 11,91%. Тобто, у Південно-Західному регіоні темпи приросту чисельності росіян переважали темпи зростання чисельності корінної нації більше ніж утричі, а у Донецько-Придніпровському — більше ніж вчетверо.

Загалом же, протягом 1959-1989pp. у Південному та Донецько-Придніпровському регіонах зростання чисельності росіян було значно вищим не лише у відносних, але й в абсолютних показниках, порівняно з приростом числа українців. Так, зокрема, в Південному регіоні приріст росіян складав 1 млн. 289,2 тис. осіб, а українців — 1 млн. 116,2 тис. осіб. Ще більше різнились абсолютні показники приросту чисельності росіян та українців у Донецько-Придніпровському регіоні, відповідно, 2 млн. 347,5 тис. осіб та 1 млн. 494,3 тис. осіб.

Лише в Південно-Західному регіоні спостерігалась перевага в абсолютних показниках зростання чисельності корінної нації над приростом найбільшої за числом етнічної меншини (2 млн. 650,0 тис. осіб та 627,4 тис. осіб). Таким чином, у двох із трьох регіонів України перевага в прирості чисельності в абсолютних показниках була на боці росіян, і лише завдяки Південно-Західному регіону, в цілому в Україні приріст чисельності корінної нації переважав зростання найбільшої за чисельністю етнічної меншини.

Нерівномірно розподілявся приріст чисельності росіян не лише за окремими регіонами, а й за окремими хронологічними періодами. Поступово все більше стала посилюватись тенденція зниження темпів приросту чисельності росіян, як і в цілому всього населення України, в тому числі й українців. Це було пов’язано, головним чином, зі зменшенням рівня народжуваності та зростанням рівня смертності, тобто скороченням природного приросту.

Так, у Південному регіоні зростання чисельності росіян за перший період складало 604,1 тис. осіб (38,57%), за другий період — 399,5 тис. осіб (18,41%), за третій період — 286,3 тис. осіб (11,14%). У Донецько-Придніпровському регіоні приріст складав, відповідно, за перший період — 1 млн. 176,9 тис. осіб (26,66%), за другий — 731,8 тис. осіб (13,09%), за третій — 438,8 тис. осіб (6,94%). У Південно-Західному регіоні за перший період — 254,5 тис. осіб (22,94%), за другий — 214,0 тис. осіб (15,69%), за третій — 158,9 тис. осіб (10,07%).

Ще більша диференціація в темпах приросту чисельності російської етнічної меншини спостерігалася за окремими областями. Зростання чисельності росіян відбувалося за 1959-1989pp. у всіх областях України, крім однієї — Тернопільської, де скорочення становило лише 0,3 тис. осіб (1,12%). Для порівняння, чисельність українців за цей же час скоротилась у семи областях.

За тридцять років більше ніж удвічі зросла чисельність росіян на Полтавщині — на 95,7 тис. осіб (114,88%), у Києві — на 282,4 тис. осіб (111,04%), у Київській — на 85,5 тис. осіб (103,76%), та в Дніпропетровській — на 469,8 тис. осіб (100,81 %) областях. Значно вищими, ніжу цілому в Україні, були темпи приросту чисельності росіян і в інших областях центральної та південної України: в Херсонській —121,3 тис. осіб (94,61%), у Кримській — 771,2 тис. осіб — найвищий кількісний показник серед інших областей (89,85%), у Миколаївській — 118,8 тис. осіб (85,34%), у Черкаській — 55,4 тис. осіб (82,81%), у Запорізькій — 285,0 тис. осіб (75,18%), в Одеській — 278,6 тис. осіб (63,25%).

Відносно нижчими темпи приросту чисельності росіян, але досить значними в абсолютних показниках, були у східних областях: у Харківській — 388,7 тис. осіб (58,40%), у Донецькій — 714,9 тис. осіб (44,64%), у Луганській — 329,0 тис. осіб (34,63%). Ці області залишались основним ареалом в Україні, де зосереджувалась російська етнічна меншина. Інтенсивне російщення населення цих областей призвело до того, що приріст чисельності українців у них значно поступався приросту чисельності росіян в абсолютних показниках, особливо в Луганській області — вп’ятеро. Для порівняння, приріст чисельності українців за тридцять років складав у Харківській — 258,9 тис. осіб (14,93%), у Донецькій — 325,3 тис. осіб (13,73%) та в Луганській області — лише 65,9 тис. осіб (4,65%).

Високими були темпи приросту чисельності росіян в інших областях України. Зокрема, значним було це зростання навіть у тих областях центральної та північної України, де загальна чисельність населення, в тому числі й українців за 1959-1989pp., зменшилася. Так, приріст чисельності російської етнічної меншини становив у Чернігівській — 388,7 тис. осіб (58,40%), у Хмельницькій — 26,4 тис. осіб (42,85%), у Житомирській — 34,4 тис. осіб (39,54%), у Вінницькій — 19,0 тис. осіб (20,32%) та в Сумській області — 22,5 тис. осіб (13,42%).

Нижчими, ніж у цілому в Україні, були темпи зростання чисельності російської етнічної меншини в усіх західних областях, окрім Закарпатської — 19,9 тис. осіб (67,57%). Зокрема, приріст чисельності росіян становив у Івано-Франківській 19,9 тис. осіб (50,42%), у Рівненській — 14,5 тис. осіб (37,08%), у Волинській — 9,8 тис. осіб (26,42%), у Чернівецькій — 11,8 тис. осіб (23,00%). Найменшими темпи приросту росіян були у Львівській області — 14,0 тис. осіб (7,73%).

Таким чином, проведений аналіз статистичних матеріалів свідчить про значні територіальні відмінності в темпах приросту російської етнічної меншини. Високими вони були в більшості центральних та південних областей, відносно меншими — у східних, північних та західних. Однак, їхній рівень був значно вищим, порівняно з темпами приросту чисельності українців у більшості областей України, крім Києва, Кримської, Львівської, Чернівецької та Тернопільської областей.

Частка росіян серед загального приросту чисельності населення України. Протягом 1959-1989pp. постійно зростала також і частка росіян серед приросту чисельності всього населення. Так, якщо за перший період на росіян припадало 38,72% загального приросту чисельності населення України, то за другий — вже більше половини, 54,18%, за третій — 47,97%, а в цілому за тридцять років — 44,50%. Крім того, варто зазначити, що в цілому за другий та третій періоди, тобто в 70-80-ті pp., росіяни складали більше половини (51,54%) приросту чисельності всього населення, тобто, його абсолютну більшість. Таким чином, проведений аналіз переконливо свідчить, що в 70-80-ті pp. зростання загальної чисельності населення України відбувалося не за рахунок збільшення чисельності корінної нації — українців, а переважно за рахунок приросту числа росіян, тобто, лише однієї з етнічних меншин.

Існували і територіальні відмінності, найменшою за рівнем серед трьох регіонів була частка росіян серед загального приросту населення Південно-Західного регіону, зокрема, за перший період вона складала 15,40%, за другий та за третій — 25,70%. У цілому за 1959-1989pp. — 20,21%, що було значно більше за частку росіян серед населення цього регіону — 7,85%.

Ще вищим був рівень частки російської етнічної меншини серед приросту загальної чисельності населення Південного регіону. за першим період вона становила 45,96%, за другий та третій зросла, відповідно, до 57,66% та до 52,09%, а в цілому за тридцять років — 50,51%, тобто більше половини загального приросту чисельності населення цього регіону.

Найбільш сприятливою для росіян була ситуація в Донецько-Придніпровському регіоні, де їхня частка в загальному прирості населення складала абсолютну більшість за кожний з трьох часових періодів. За перший період вона становила 51,38%, за другий — 76,44%, за третій — 64,74%, аза 1959-1989pp. — 59,80%. Крім цього, необхідно підкреслити, що частка росіян у загальному прирості чисельності населення суттєво переважала їхню частку серед усього населення як Донецько-Придніпровського, так і Південного регіонів.

Таким чином, загальна чисельність населення двох із трьох регіонів України зростала переважно не за рахунок українців, а завдяки приросту числа росіян. Таке суттєве збільшення чисельності росіян в Україні було зумовлене не природними чинниками, а стало результатом механічного приросту та процесів етнічної асиміляції, тобто міграцією і зросійщенням українців та інших етносів.

Територіальне розміщення росіян за регіонами та за областями. У результаті суттєвої територіальної диференціації в темпах приросту чисельності росіян за окремими регіонами та за областями, відповідно, змінювалося й їхнє територіальне розміщення. Найбільше росіян було зосереджено у Донецько-Придніпровському регіоні: у 1959 році — 4 млн. 414,9 тис. осіб, або 62,27% загальної їхньої чисельності в Україні, а в 1989 році — 6 млн. 762 тис. осіб (59,55%). Зросла питома вага росіян, які знаходилися також і в Південному регіоні, у 1959 році — 2 млн. 566,1 тис. осіб (22,08%), у 1989році — 2 млн. 856,0 тис. осіб (25,15%). Найменше росіян перебувало в Південно-Західному регіоні, у 1959 році — 1 млн. 109,8 тис. осіб (15,65%), у 1989 році — 1 млн. 737,2 тис. осіб (15,30%).

Нерівномірно були розселені росіяни і за окремими областями. У 1989 році найбільше їх було зосереджено в Донецькій області — 2 млн. 316,1 тис. осіб, або 20,39% загальної чисельності цієї етнічної меншини, тобто кожен п’ятий росіянин, хоча в цій області проживав лише кожен десятий мешканець України. Досить багато їх було в таких областях, як Кримська — 1 млн. 629,5 тис. осіб (14,34%), Луганська — 1 млн. 279,0 тис. осіб (11,27%), Харківська — 1 млн. 054,2 тис. осіб (9,28%). Тобто, лише у Донбасі, Криму та на Харківщині (чотирьох областях) у 1989 році знаходилося більше росіян, ніж в усіх інших областях України разом взятих — 55,28%.

Розселення російської етнічної меншини не збігалося з територіальним розміщенням корінної нації та й усього населення України. Так, зокрема, у цих чотирьох, найбільш зросійщених областях, де мешкала абсолютна більшість росіян України, зосереджувалося 26,77% загальної чисельності всього населення і лише 18,14% усіх українців.

Багато росіян знаходилося також в індустріальних областях Подніпров’я: в Дніпропетровській — 935,8 тис. осіб (8,24% загальної їхньої чисельності) та в Запорізькій — 664,1 тис. осіб (5,64%). Досить велике їх число зосереджувалося у Києві — 536,7 тис. осіб (4,72%), а також у південних областях: в Одеській — 719,0 тис. осіб (6,33%), у Миколаївській — 258,0 тис. осіб (2,27%) та в Херсонській — 249,5 тис. осіб (2,27%).

Ще у восьми областях, переважно в центральних, а також у Львівській та Сумській, чисельність росіян не перевищувала 200 тис. осіб у кожній з них. Зокрема, в Львівській — 195,1 тис. осіб (1,71%), у Сумській — 190,1 тис. осіб (1,67%), у Полтавській — 179,0 тис. осіб (1,57%), у Київській — 167,9 тис. осіб (1,47%), у Кіровоградській — 144,1 тис. осіб (1,27%), у Черкаській — 122,3 тис. осіб (1,07%), у Житомирській — 121,4 тис. осіб (1,06%) та у Вінницькій — 112,5 тис. осіб (0,99%).

У всіх західних областях, окрім Львівської, а також у Чернігівській та в Хмельницькій, чисельність російської етнічної меншини не перевищувала 100 тис. осіб у кожній з них. Зокрема, в Чернігівській області їх налічувалося 96.6 тис. осіб (0,85%), у Хмельницькій — 68,0 тис. осіб (0,77%), у Чернівецькій — 63,1 тис. осіб (0,56%), в Івано-Франківській — 57,0 тис. осіб (0,50%), у Рівненській — 53.6 тис. осіб (0,47%), у Закарпатській — 49,5 тис. осіб (0,43%), у Волинській — 46,9 тис. осіб (0,41%). Найменше росіян серед усіх областей України знаходилося в Тернопільській області — 26,6 тис. осіб (0,23%).

Таким чином, аналіз статистичних матеріалів переписів свідчить, що російська етнічна меншина розташовувалася досить нерівномірно на території України. Основна маса росіян була сконцентрована в східних та південних областях, а також у Києві, і їхнє територіальне розташування не збігалося із розселенням українців.

Частка росіян серед усього населення України. Окремого розгляду потребує аналіз змін частки росіян серед усього населення України протягом 1959-1989pp. У результаті активних міграційних процесів, а також етнічної асиміляції — зросійщення, питома вага російської етнічної меншини серед населення України постійно зростала. Так, якщо у 1959 році росіяни складали лише 16,94% загальної чисельності населення УРСР, у 1970 році — 19,37%, у 1979 році — 21,11%, а в 1989 році досягли вже 22,07%. Отже, за тридцять років питома вага найбільшої за чисельністю етнічної меншини зросла на 5,13%, за цей же час частка українців серед усього населення, навпаки, скоротилась на 4,08%.

Відрізнявся також і рівень частки росіян серед усього населення трьох регіонів України, але в усіх них, без винятку, її рівень поступово зростав. Найменшою вона була в Південно-Західному регіоні, відповідно, у 1959 році — 5,83%тау1989 році — 7,85%, тобто збільшилася на 2,02%. Значно вищим був рівень частки росіян серед усього населення Донецько-Придніпровського та Південного регіонів, і тут спостерігалася тенденція до значного його збільшення. Так, у 1959 році росіяни складали 24,85% загальної чисельності населення Донецько-Придніпровського та 30,91% чисельності усього населення Південного регіонів, а в 1989 році, відповідно, 31,18% та 37,48%. Тобто, за тридцять років частка росіян серед населення цих двох регіонах підвищилася, відповідно, на 6,33% та на 6,57%. Для порівняння, за цей же час рівень частки українців серед усього населення Донецько-Придніпровського регіону зменшився на 5,90%, а Південного — на 4,43%.

Проаналізуємо зміни рівня частки росіян серед загальної чисельності населення окремих областей. Він зріс у всіх областях, окрім Кримської, де за 1959-1989pp. скорочення становило 4,39%, Львівської — 1,44%, Тернопільської — 0,19% та Києва — 2,17%. Зменшення рівня частки росіян серед усього населення цих трьох областей та столиці України відбулося внаслідок того, що темпи приросту чисельності українців на цих територіях переважали темпи зростання числа росіян.

За 1959-1989pp. найбільше зросла частка росіян серед усього населення східних та південних областей, де й без цього зростання вона була і так досить великою. Зокрема, в Донецькій області — на 10,70%, у Дніпропетровській — на 6,99%, у Харківській — на 6,80%, у Запорізькій — на 6,13%, у Луганській — на 5,97%, у Миколаївській — на 5,66%, в Одеській — на 5,66%, у Херсонській — на 5,02%.

Значне зростання спостерігалося також і в центральних та північних областях: у Полтавській — на 5,13%, у Київській — на 3,89%, у Черкаській — на 3,55%, у Кіровоградській — на 3,34%, у Чернігівській — на 2,90%, у Житомирській — на 2,47%, у Сумській — на 2,25%, у Хмельницькій — на 1,96% тау Вінницькій — на 1,49%.

Менше ніж на один відсоток підвищилася питома вага росіян серед усього населення західних областей: у Закарпатській — на 0,76%, в Івано-Франківській — на 0,57%, у Рівненській — на 0,38%, у Волинській — на 0,27%, у Чернівецькій — на 0,08%. Отже, зростання рівня частки росіян серед загальної чисельності населення України мало досить суттєву територіальну диференціацію.

Інтенсивне переселення росіян в Україну і асиміляція ними українців та інших етносів призвела до того, що в окремих областях, особливо серед міського населення, їхня питома вага була досить високою, але лише в Криму росіяни складали абсолютну більшість серед усього населення, зокрема, у 1989 році — 67,04%. Високою була частка росіян серед загальної чисельності населення переважної більшості східних та південних областей, до того ж, за тридцять років вона значно зросла. Так, у Донецькій області російська етнічна меншина становила у 1959 році 34,35% загальної чисельності населення, в 1989 році — вже 45,05%, у Луганській, відповідно, 38,79% та 14,76%. Тобто, серед населення Донбасу частка росіян була найвищою в Україні, і поступалася лише Кримській області.

У Харківській та Запорізькій областях у 1959 році росіяни становили чверть загальної чисельності населення, відповідно, 26,40% та 25,89%, а у 1989 році — вже третину, 33,20% та 32,02%. Значною була питома вага росіян також і серед усього населення Одеської області, в 1959 році — 21,73%, у 1989 році — 27,39%, Дніпропетровської, відповідно, 17,19% та 24,18%, Херсонської — 35,15% та 20,17% та Миколаївської — 13,73% і 19,42%. Частка російської меншини була досить великою і серед усього населення столиці України — 23,03% у 1959 році та 20,17% у 1989 році.

Відносно меншим, порівняно зі сходом та півднем України, залишався рівень частки росіян серед загальної чисельності населення центральних та північних областей. Так, вона складала у Сумській —11,06% та 13,31%, у Кіровоградській — 8,39% та 11,73%, у Полтавській — 5,10% та 10,23%, у Київській — 4,79% та 8,68%, у Черкаській — 4,45% та 8,00%, у Житомирській — 5,42% та 7,89%, у Чернігівській — 3,93% та 6,83%, у Вінницькій — 4,36% та 5,85% і в Хмельницькій — 3,82% та 5,78%.

Досить низьким, менше п’яти відсотків, був рівень частки росіян серед усього населення західних областей, окрім Львівської та Чернівецької, де вона була дещо більшою. Головним чином, це було пов’язано з тим, що до 1939-1940 pp. у Західній Україні росіяни фактично не проживали. Зокрема, частка росіян складала у 1959 році 8,59% загальної чисельності населення Львівської області, а в 1989 році — 7,15%, Чернівецької, відповідно, 6,62% та 6,70%, Рівненської — 4,22% та 4,60%, Волинської — 4,16% та 4,43%, Івано-Франківської — 3,46% та 4,03%, Закарпатської — 3,21% та 3,97%. Найменшою серед усіх областей була питома вага росіян серед усього населення Тернопільської області — 2,47% та 2,28%.

Отже, питома вага російської етнічної меншини серед населення окремих областей України значно відрізнялася. Досить високою вона залишалася в східних та південних областях і виявляла тут стійку тенденцію до інтенсивного зростання.

Висновки. Підводячи підсумки аналізу змін у чисельності росіян в Україні за 1959-1989pp., можна зробити такі висновки:

1. Темпи приросту чисельності росіян, хоча й поступово знижувалися, але були значно вищими, ніж темпи приросту чисельності корінної нації та й усього населення України в цілому. Про масштаби різниці цих темпів свідчать такі підрахунки, зроблені автором: якби чисельність українців зростала за 1959-1989pp. такими ж темпами, як і російської меншини, то у 1989 році українців налічувалося 6 51 млн. 500,4 тис. осіб, а не 37 млн. 419,0 тис. осіб, як було зафіксовано переписом 1989 року.

І,            навпаки, якби число росіян збільшувалося так само, як фактично зростала чисельність українців, то у 1989 році їх би було лише 8 млн. 250,7 тис. осіб, тобто значно менше того, що виявив перепис 1989 року — 11 млн. 355,6 тис. осіб.

2. За другий період зростання числа росіян у цілому в Україні перевищувало приріст чисельності українців навіть в абсолютних показниках. Досить незначна перевага за третій період у прирості чисельності українців, порівняно зі зростанням числа росіян, призвела до того, що в цілому за 70-80-ті pp. (1970-1989 pp.) приріст чисельності етнічної меншини в абсолютних показниках був більшим від приросту чисельності корінної нації. Отже, в ці роки російська етнічна меншина вже складала більшість у загальному прирості населення, а українці опинились у меншості. Частка росіян серед загального приросту населення була значно вищою за їхню питому вагу серед усього населення України.

3. У Донецько-Придніпровському та у Південному регіонах зростання числа росіян було вищим за приріст чисельності українців не лише у відносних, але й в абсолютних показниках у цілому за 1959-1989pp., а в Південно-Західному лише у відносних. Тобто чисельність населення двох із трьох регіонів України зростала переважно не за рахунок українців, а завдяки приросту чисельності російської етнічної меншини. Збільшення чисельності росіян за означений час спостерігалося в усіх областях, окрім однієї — Тернопільської. Найбільш високі темпи приросту відмічалися в південних та центральних областях, найменші — в західних.

4. Розселення росіян не було рівномірним на всій території України. Абсолютна їхня більшість (60%) зосереджувалась у Донецько-Придніпровському регіоні. Територіальне розміщення росіян за окремими областями не збігалося з територіальним розташуванням українців. Головним осередком зосередження російської етнічної меншини в Україні залишались східні та південні області. Більше половини загального числа росіян концентрувалися лише в чотирьох областях: у Донецькій, Кримській, Луганській та Харківській.

5. У результаті здійснення політики російщення України частка росіян серед усього населення України значно збільшилася за рахунок скорочення частки корінної нації та окремих етнічних меншин. Особливо високою вона була в східних та південних областях, але лише в Криму росіян и складали абсолютну більшість серед усього населення.

Отже, за 1959-1989pp. відбулися суттєві зміни в чисельності, а також у територіальному розселенні росіян в Україні. У південних та східних областях намітилася тенденція перетворення в найближчій перспективі росіян з етнічної меншини у більшість населення. Ця тенденція не була проявом розвитку об’єктивних етнічних процесів, а стала прямим результатом суб’єктивної і цілком свідомої політики радянського режиму — зросійщення неросійських народів на їхніх власних етнічних землях. Лише відродження незалежності України в 1991 році змогло врятувати українців від небезпечної і цілком реальної перспективи — стати етнічною меншиною на своїй власній історичній Батьківщині.